Зараз щороку Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили або колективні. Воістину говорять колективний голод, колективний холод, біль і страждання, колективна смерть, вони й понині кровоточать у серцях тих, хто пережив страшні роки, а тепер дістав таку можливість розповідати, свідчити, переконувати.
20 листопада відбулась лінійка приурочена Дню пам’яті жертв Голодомору. Учні виступили з коротким ознайомленням історією виникнення Голодомору на Україні.
А он де, під тином, опухла дитина
Голоднеє мре…
І не в однім отім селі, а скрізь на славній Україні…
На столі запалили свічку пам’яті. Нехай кожен із нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню – частинки вічного. Ці вогники символізують нашу скорботу і пам’ять про мільйони життів наших співвітчизників, серед яких були такі ж діти як і ви. Ці вогники зігріють душі загиблих. Це – знак нашої пам’яті. Це – світло очищення задля нашого майбутнього. І не хай світло свічки буде нашою даниною тим, хто пішов від нас у 1933 році.
Учні та педагогічний колектив вшанували пам’ять жертв Голодомору хвилиною мовчання.